Протистояння. Том 1 - Страница 75

Девінс кивнув і нагородив його кислуватою посмішкою.

— Справа дійшла до Верховного суду, який засвідчив, що з огляду на певні обставини смертний вирок не є жорстоким або незвичним. Суд вирішив, що швидше — значить краще… з юридичної точки зору. Починаєш щось розуміти? Починаєш доганяти, Сильвестре?

До Ллойда не доходило.

— Знаєш, чому тебе судять в Аризоні, а не в Нью-Мексико чи Неваді?

Ллойд похитав головою.

— Бо Аризона — один із чотирьох штатів, де діє окружний суд, який засідає лише тоді, коли подано запит на смертний вирок.

— Не доганяю.

— За чотири дні ти постанеш перед судом, — сказав Девінс. — У штату настільки потужне обвинувачення, що вони можуть дозволити собі набрати присяжних із перших-ліпших дванадцятьох людей, яких викличуть до суду. Я тягтиму час якомога довше, однак у перший же день лави присяжних будуть заповнені. Обвинувачення штату виступатиме наступного дня. Я спробую розтягнути свої виступи на три дні й чесатиму вступну і завершальну промови, аж допоки мене суддя не обірве, однак три дні — це максимум. Нам пощастить, якщо й це вийде. Якщо не трапиться якесь довбане диво, присяжні усамітняться й визнають тебе винним. За дев’ять днів тебе засудять до смерті, а тиждень по тому ти будеш мертвий-мертвісінький. Аризонцям це сподобається, як і Верховному суду. Бо швидше — значить краще. Усі щасливі. Може, у мене вийде розтягнути той тиждень, та лише на день-два.

— Господи Ісусе, та це ж нечесно! — скрикнув Ллойд.

— Такий наш старий і суворий світ, Ллойде, — мовив Девінс. — Йому не подобаються «скажені вбивці» — так тебе називають газети й диктори новин. Ти — велике цабе в кримінальному світі. Справжня знаменитість. Навіть епідемію грипу посунув на другу сторінку.

— Я нікого не прибацував, — похмуро сказав Ллойд. — Це все Бац. Це ж він придумав це слово.

— Байдуже, — відмахнувся Девінс. — Саме це я й намагаюся тобі втовкмачити, Сильвестре. Суддя полишить кімнату губернатора на один виїзд, лише на один. Я подам апеляцію, і, згідно з новими правилами, вона має опинитися в окружному суді протягом семи днів, інакше тебе негайно вкладуть у дерев’яний макінтош. Якщо вони відхилять апеляцію, у мене буде ще сім днів, аби написати петицію до Верховного суду Сполучених Штатів. У твоєму випадку я подам її якнайпізніше. Мабуть, окружний суд погодиться заслухати апеляцію — ця система зовсім недавня, і критика їм не потрібна. Гадаю, вони заслухали б апеляцію й від Джека-різника.

— І скоро вони дійдуть до мене? — промимрив Ллойд.

— О, розберуться з усім у темпі вальсу, — відповів Девінс, і його посмішка зробилася хижою. — Бачиш-но, склад окружного суду з особливих питань — це п’ятеро аризонських суддів у відставці. Їм нема чим зайнятися: рибалять, грають у покер, п’ють вишукані бурбони й чекають, поки в їхньому суді вигулькне такий нещасний мішок із лайном, як ти. Однак їхня зала суду — це лише кілька комп’ютерних модемів, з’єднаних із капітолієм штату, офісом губернатора та між собою. Вони мають телефони з модемами в автомобілях, на дачах, удома й навіть на яхтах. Середній вік суддів — сімдесят два роки…

Ллойд скривився.

— …і це значить, що деякі з них такі старі, що, певне, каталися на виїзні засідання ще в диліжансах — як не в ролі суддів, то в шкурах адвокатів і студентів юрфаків. Усі вони вірять у Кодекс Заходу — швиденько засудили й одразу ж на шибеницю. Так тут вирішували справи аж десь до п’ятдесятих років. А коли мова заходила про масових убивць, з ними ніхто не панькався.

— Боже Всемогутній, нащо це все так розписувати?

— Мусиш знати, з чим маємо справу, — сказав Девінс. — Ллойде, вони лише прагнуть упевнитися, що на твою долю не випаде жорстоке й незвичайне покарання. Мав би їм дякувати.

— Дякувати? Та я б їх…

— Прибацав? — тихо спитав Девінс.

— Ні, звісно ж, ні, — невпевнено відмовив Ллойд.

— Нашу петицію про ще одне скликання суду відхилять. Я звернуся до поправок, та їх швиденько повідфутболюють. Як пощастить, суд запропонує мені викликати свідків. Якщо мені це дозволять, я повторно викличу всіх, хто давав свідчення на першому суді, та всіх, хто спаде на думку. Тоді я зможу покликати до суду й твоїх шкільних корешів, якщо знайдуться, для створення психологічного портрета.

— Я кинув школу ще в шостому класі, — сказав похнюплений Ллойд.

— Коли окружний суд відхилить наш позов, я подам петицію до Верховного суду. Гадаю, її відхилять того ж дня.

Девінс зробив паузу, щоб підкурити цигарку.

— А потім що? — спитав Ллойд.

— Потім? — перепитав Девінс, дещо здивований і роздратований Ллойдовою непробивною тупістю. — Та бляха, потім тебе відправлять до тюрми штату, посадять у камеру смертників, і будеш насолоджуватися їхніми чудовими харчами, доки не настане час осідлати блискавку. Поїздка буде короткою.

— Зі мною так не вчинять, — сказав Ллойд. — Ти просто пробуєш мене налякати.

— Ллойде, чотири штати, де є окружні суди, що можуть винести смертний вирок, постійно підсмажують людей. На сьогодні маємо вже сорок осіб, страчених за схемою Маркема. Платникам податків доводиться доплачувати за додатковий суд, та зовсім трохи, адже ці суди працюють лише з мізерним відсотком справ про вбивства першого ступеня. Крім того, платники податків зовсім не проти докинути копійку за смертну кару. Вона їм подобається.

Здавалося, ще трохи — і Ллойда знудить.

— Хай там як, — вів далі Девінс, — прокурор судитиме когось за схемою Маркема лише тоді, коли провина очевидна. Недостатньо зловити пса з рильцем у пушку — треба застукати його в самому курнику. Як у твоєму випадку.