Протистояння. Том 1 - Страница 111

111

Пальчики обпалив, Сміттяче?

Гей, Чуваче-Сміттєбаче, хіба ти не чув, що від забавок із вогнем дзюрять у ліжко?

Повз нього щось просвистіло. Він схлипнув і затулився руками, впустивши сендвіч у пилюку й втягнувши голову в плечі, та йому здалося — нікого й нічого. За шлакоблочною стіною автомийки тяглася штатна автострада 130, що вела до Ґері, і величезні цистерни компанії «Чірі Ойл» стояли якраз біля дороги. Пускаючи сльози, Чувак-Сміттєбак підняв запилюжений сендвіч, змахнув із нього сірий бруд і взявся доїдати.

Та хіба то самі сни? Самі фантазії? Колись у нього був батько, та шериф уколошкав його просто на вулиці, якраз навпроти методистської церкви, і Дональдові довелося жити з цим усе життя.

Гей, Сміттєбаче, ти знав, що шериф Ґрілі пристрелив твого старого, як скаженого пса, знав це, дурко йобане?

Його батько сидів у барі «В О’Тула». Почалася сварка. Венделл Елберт мав пістолета, і він застрелив бармена, а тоді пішов додому й убив двох старших братів і сестру Сміттєбака. О, Венделл Елберт був дивним та запальним мужиком, і схиблюватися він почав уже давненько — це підтвердив би кожен повтенвіллець (і додав би: який батько, такий син). Він би й матір Сміттєбака вбив, однак Саллі Елберт із лементом вискочила на вулицю, прихопивши п’ятирічного Дональда, якого потім прозвуть Чуваком-Сміттєбаком. Венделл Елберт стояв на сходинках ґанку й стріляв їм услід. Кулі свистіли й відскакували від асфальту, і на останньому пострілі дешевий пістолет, який Венделл придбав у Чикаґо, у ніґера в барі на Стейт-стрит, вибухнув у його руці. Шрапнель зчесала йому майже все обличчя. Засліплений кров’ю, він почвалав вулицею, горлаючи та розмахуючи рештками дешевого пістолета, ствол якого розквітнув, наче кінчик сигари фокусника, і коли він дістався до методистської церкви, на вулиці з’явилася єдина патрульна автівка Повтенвілля, і шериф Ґрілі наказав йому зупинитися й кинути зброю. Натомість Венделл Елберт наставив залишки своєї дешевої цяцьки на шерифа, і Ґрілі або не помітив, або не захотів помічати, що ствол зброї луснув, однаково: він вихопив обидва пістолі й зробив із Венделла Елберта решето.

Гей, Сміття, а ХЕРА собі ще не підсмажив?

Він роззирнувся в пошуках мовця. Скидалося на голос Карлі Єйтса чи одного з його посіпак, та Карлі вже виріс, і він також.

Може, він знову міг стати Доном Елбертом, а не Чуваком-Сміттєбаком, так само як Карлі став Карлом Єйтсом, продавцем «плімутів» і «крайслерів» у місцевому салоні Стаута. От тільки Карл Єйтс помер, усі померли, і Сміттєбакові було вже запізно кимось ставати.

———

І він уже не сидів, притулившись до стіни автомийки, а був десь за милю від міста — крокував трасою 130 на північний захід, і Повтенвілль тягся внизу, наче модель дитячої залізниці в масштабі «H0». Цистерни височіли лише за півмилі від нього, і в одній руці він ніс набір інструментів, а в другій — каністру з бензином.

Ох, він задумав щось дуже погане, але…

———

Тож після того, як Венделл Елберт опинився в землі, Саллі Елберт улаштувалася на роботу в кав’ярні «Повтенвілль», і десь у першому чи другому класі її єдине дитя Дональд Мервін Елберт почав підпалювати сміттєві бачки — запалював і тікав.

Глядіть, дівчатка, он іде Чувак-Сміттєбак — зараз вам плаття підсмалить!

Фу-у-у-у! Бридота! Виродок!

Дорослі встановили особу бешкетника вже тоді, коли він ходив до третього класу, і до них завітав старий добрий шериф Ґрілі. Згодом чоловік, який пристрелив Дональдового батька навпроти методистської церкви, став його вітчимом.

Гей, Карлі, маю для тебе загадку: як твій батько може вбити твого батька?

Не знаю, Піті, а як?

Я теж не доганяю, та можеш спитати в Чувака-Сміттєбака!

Хі-хі-хі-ха-ха-ха-ГА-ГА-ГА!

———

Він стояв перед гравійною під’їзною дорогою, і руки боліли від важкої ноші. На воротах висіла табличка: «ПАЛИВНА КОРПОРАЦІЯ ЧІРІ. УСІМ ВІДВІДУВАЧАМ СЛІД ВІДМІТИТИСЬ У ГОЛОВНОМУ ОФІСІ! ДЯКУЄМО!»

На паркінгу було лише кілька машин. Більшість стояла зі спущеними шинами. Чувак-Сміттєбак пройшов під’їзною доріжкою й протиснувся крізь ворота. Його дивні блакитні очі невідривно дивилися на металеві сходи, що спіраллю вилися навколо найближчої цистерни — вони вели до самого верху. Унизу висів ланцюг, на якому гойдалася ще одна табличка: «ВХІД ЗАБОРОНЕНО! ЗАПРАВНУ СТАНЦІЮ ЗАЧИНЕНО». Він переступив ланцюг і поліз нагору.

———

Те, що його мати вийшла заміж за шерифа Ґрілі, було неправильно. Того року, коли Дональд пішов до четвертого класу, він почав підпалювати поштові скриньки — тоді він спалив пенсійний чек старенької місіс Семпл, і його знову спіймали. Коли чоловік Саллі Елберт, Ґрілі, заговорив про те, щоб віддати хлопчика до закладу в Терр-От, вона влаштувала істерику: «Ти гадаєш, він божевільний! Як це десятирічний хлопчик може бути несповна розуму?! Ти просто хочеш його здихатися! Здихався його батька, а тепер хочеш позбутись і його самого!» Ґрілі лишалося читати хлопцеві моралі, бо не можна було відправляти Дональда до виховної колонії. Хіба що йому б захотілося, щоб малий повернувся додому з роздовбаною дірою замість дупи, а дружина подала на розлучення.

———

Угору сходами, угору сходами. Сталь тихо дзвеніла від його кроків. Він лишив голоси внизу, і ніхто б не докинув камінця аж так високо. Автомобілі на паркінгу мали вигляд блискучих іграшок «Корджі». Чулися далекий спів пташок і голос вітру, що шепотів йому на вухо й стогнав у якійсь трубі. Унизу виднілися поля та ліси: розмаїття зелених латок із легким блакитним відтінком, якого надавав їм сонний вранішній туман. Чувак-Сміттєбак усміхався й щасливо підіймався металевою спіраллю — угору й кругом, угору й кругом.

111